КНИГИ

А травам можна?..

/Рецензія на роман Степана Процюка «Травам не можна помирати»/

Проговорювання травми є не просто викликом сучасної культури, а й необхідністю. Степан Процюк своїм романом «Травам не можна помирати» допомагає згадати, а тим, хто не чув і не бачив, усвідомити всю масштабність впливу на нашу культуру. Нація, що постійно під тиском, у центрі сутичок імперій, нація, що шукає і потребує власного голосу. І той голос звучить аж надто виклично у 20-тих, приречений на забуття у 30-тих. Але пам’ять живе. І 70-ті роки той голос відвойовують у смерті і надають йому сили та звучності.

Ось про що цей роман. Автор майстерно передає дух епохи, свідомість людини в умовах тоталітаризму, фальшивих цінностей, награності помпезних урочистостей і суцільного гніту. Вдало передана атмосфера напруги, що нависла над тогочасним Києвом, привид української мови у труні.

Невипадково я згадала про голос, що звучить ще з 20-тих. Його ми чуємо у Процюка також. Сцени у в’язниці, картини допитів і образи в’язнів нагадуть «Сад Гетсиманський» Івана Багряного. Образ Андрія Чумака схожий мені на Олександра Світлого, що є дуже символічним персонажем. Він ідеалізований та є носієм риси, що відображена у його прізвищі – він дає світло. Відчуваються і біблійні алюзії, читачі разом зі Світлим переживають сходження на Голгофу.

З концептом тортур і в’язниць пов’язаний ще один – повернення болю і тяглості гріха. Зовсім невипадково автор малює нам на самому початку тривожну картину – привиди матерів блукають Києвом. Далі читаємо про крик, що наповнює все місто, тільки ніхто його не чує. Це досить важливий елемент всієї книги, адже виражає ставлення автора до речей, що відбуваються у Києві 70-тих. У місті, де сини забули своїх матерів, а поетів запроторюють до божевілень. Де за вірші і слова на мітингу можна померти.

Добре, що автор не ділить персонажів на добрих і поганих. Звісно, полковник, що мучить людей є втіленням зла. Але поруч бачимо жінку. Як на мене, це найцікавіший образ роману. Триєдина Світлана-Варвара-Софія, що служить полковнику. Ми бачимо її хворобливу любов до цього звіра, бачимо її чуттєвість і строгість. Її непохитну належність до пекельної машини. Проте Микола – кволий і безхарактерний – витягує її звідти своєю цілющою любов’ю. Історія цих двох людей якнайяскравіше ілюструє абсурдність радянської дійсності. І Микола мусить стати привидом, бо така сильна любов і прагнення помсти не може зникнути безслідно. І от Софія сама витворює собі нового Миколу, ілюзорного і мстивого. Від того і вмирає.

Важливо сказати, що всі герої сходять на ніц. Вони просто не можуть зупинитися, хтось навмисно, хтось насильно – вони помирають у тому світі, де нема місця людському. Де нема місця приватному. А імперія, страшна машина, що мусить загинути сама, мусить пожерти сама себе, забирає у героїв все, що може.

Не можна оминути увагою і тему творчості. Тему митця, що у такій жорстокій дійсності мусить вибирати сторону. І не нам судити отой вибір. У романі митець втілений у метафоричні образи Крилатого і Крислатого, що так нагадують нам реальних людей.

Свідченням дійсності є і уривки з пісень та віршів, що уводять читачів у атмосферу СРСР. Ці інтермедіальні вкраплення — і агітки, і тужливі російські романси, і вірші українських поетів.

Заголом, роман показує нам страшну трагедію людини, що не має вибору, не має вільного майбутнього. Проте автор дає нам усім надію, дає нам віру у те, що це все не назавжди. Ми ж знаємо, що буде далі. Ми ж самі побачили, що та дівчинка з труни встала і пішла. Ми її воскресили.

То травам померти не можна, а людям?.. Хто вибирає, кому померти і до кого знову прийдуть привиди змучених матерів?..

 

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s